Сьогодні минуло тридцять чотири роки від того часу, як на українській землі сталася страшна катастрофа, яка вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

Чорнобильська трагедія – це техногенна екологічно-гуманітарна всесвітня трагедія мільйонів людей, яка була спричинена двома тепловими вибухами і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території України (колишньої УРСР), в ніч на 26 квітня 1986 р. Відбувся викид потужністю 300 Хіросім. Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60 % радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 осіб були евакуйовані із зон забруднення. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, а насамперед, ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС було створено 30-кілометрову зону відчуження.

Спочатку провину за катастрофу покладали винятково, або майже винятково, на персонал. Таку позицію зайняли Державна комісія, сформована в СРСР для розслідування причин катастрофи, суд, а також КДБ СРСР, що проводив власне розслідування. МАГАТЕ у власному звіті 1986 р. також в цілому підтримало це. Значна частина публікацій у ЗМІ, у тому числі і недавніх, спирається саме на цю версію.

У наступні роки пояснення причин аварії були переглянуті, у тому числі і у МАГАТЕ. Консультативний комітет з питань ядерної безпеки (INSAG) у 1993 р. оприлюднив новий звіт, що приділяв більшу увагу серйозним проблемам в будові реактора. У цьому звіті багато висновків, зроблених у 1986 р., визнано помилковими. Більшовицька влада вчинила злочин перед світовою громадою, бо приховала реальний масштаб аварії у перші дні після катастрофи самим керівництвом ЧАЕС. Інформація про радіацію прийшла не з СРСР, як мало б бути, а з Форсмаркської АЕС) (1100 км від місця аварії!) у Швеції, коли на одязі співробітників 27 квітня було знайдено радіоактивні частинки. Особи, відповідальні за приховування інформації, пояснювали згодом своє рішення потребою запобігти паніці серед населення. Хоча рівень радіації, наприклад в Києві, згідно з даними розсекречених документів СБУ, перевищував фоновий у десятки чи сотні разів. У перші дні травня вітер був у напрямку Києва. 1 травня в 11:00 рентгенометр АН УРСР зафіксував значення близько 2500 мкР/год, можливо саме у цей час на Хрещатику відбувався парад. 

Реактор був неправильно спроектований і небезпечний; персонал не проінформований про небезпеки, тому було допущено ряд помилок і ненавмисно порушено наявні інструкції, частково через відсутність інформації про небезпеки реактора. Та і вимкнення захисту або не вплинуло на розвиток аварії, або не суперечило нормативним документам.

Для усунення наслідків аварії створено урядову комісію, головою якої було призначено заступника голови Ради міністрів СРСР Бориса Євдокимовича Щербину. Для координації робіт також створені республіканські комісії в Білоруській, Українській РСР і в РРФСР, різні відомчі комісії і штаби. У 30-кілометрову зону навколо ЧАЕС почали прибувати фахівці, який відряджали для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього, а також військові частини, як регулярні, так і складені з терміново зібраних резервістів. Їх всіх пізніше стали називати «ліквідаторами» (слід зазначити, що певна частина, досить велика, військових-призовників не змогла отримати цей статус через «втрату» документів про місце служби). Ліквідатори працювали у небезпечній зоні позмінно: ті, хто набрав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїжджали інші. Основна частина робіт виконана в 1986-87 роках, в них взяли участь приблизно 240 000 осіб. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки приблизно 600 000 осіб. Із них 10 % померли, а 165 000 стали інвалідами. Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників до них слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії, і мешканців районів, що піддалися радіоактивному забрудненню.

Панорама спорудження нового накриття над 4-м блоком

Панорама АЕС після катастрофи

Сьогодні, в пам'ять про тих, хто не вагаючись ні хвилини, став у ряди ліквідаторів, віддав своє життя і втратив здоров’я у страшній боротьбі за людство, вся громада історичного факультету, викладачі і студенти, низько схиляють голови і з вдячністю за спасенний світ згадують як героїв.