ІCТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ЗАПРОШУЄ НА НАВЧАННЯ!

ОГОЛОШЕННЯ


viber 2023 11 20 17 24 20 361 1 

 


viber 2023 11 20 17 24 20 361 1 

50

ТРИПІЛЬСЬКИЙ ВЕРНІСАЖ В МУЗЕЙНІЙ ЕКСПОЗИЦІЇ ВЛАДИСЛАВА ЧАБАНЮКА

    Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура» створений Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 13 березня 2003 р. Розпочав свою активну діяльність у липні 2003 р. Він є одним із семи історико-культурних заповідників Черкащини, трьох Національних (Чигиринського, Шевченківського у Каневі, «Батьківщини Тараса Шевченка» на Звенигородщині) та чотирьох обласного підпорядкування (Корсунь-Шевченківського, Кам’янського, «Трахтемирів» та «Трипільська культура»). Заповідник є комунальним закладом Черкаської обласної ради та перебуває у підпорядкуванні управління культури Черкаської обласної державної адміністрації.

   Трипільські городища або, як їх ще називають, – Кукутень-Трипілля, були розташовані в основному у південно-східній частині Європи. Дослідники вже протягом тридцяти років працюють у трьох районах Черкаської області – Тальнівському, Уманському та Звенигородському. На їх території археологи виявили так звані поселення-гіганти, площа яких займає 2045 гектарів. Тут були знайдені одинадцять населених пунктів. Наприклад, між селом Легедзине та Тальянки знаходиться відоме городище трипільського народу. Воно розташоване на 450 гектарах землі і у ІІІ ст. до н. е. тут проживало п'ятнадцять тисяч чоловік. Приблизно три тисячі будов розміщувалися по колу, яке зменшувалося до центру. Трипільське поселення було огороджене високими рукотворними валами, які забезпечували йому захист від ворожих племен. Часткову реконструкцію такого трипільського поселення ви зможете побачити поблизу села Легедзине в історико-культурному заповіднику і музеї, присвяченому трипільським мегаполісам. Крім частково відтвореного інтер'єру трипільських будівель, тут можна побачити музейні експонати, яким понад 5 тисяч років. Це побутові вироби з глини – глечики, чаші, миски, казанки.
  Наукові фонди заповідника складають більше 10-ти тисяч одиниць зберігання з 46 поселень України. Поруч з музеєм створюється археодром – невеликий музейний комплекс з відтворених у натуральний розмір трипільських будівель, які мають бути наповнені «трипільським» посудом, побутовими речами та знаряддями праці.
 

 
    Заповідник задіяний у роботі Трипільської археологічної експедиції Інституту археології НАН України, у роботі інших експедицій, що працюють у різних куточках України, співпрацює з Римсько-германською комісією інституту археології Німеччини, вищими навчальними закладами України, які зацікавлені у проведенні археологічних практик.
 
 
    Ось уже одинадцять років трипільські городища стали місцем проходження практики студентів історичного факультету Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Сотні студентів ознайомилися і закохалися у неповторні артефакти трипільського народу. Було відкопано і внесено до культурної спадщини нинішнього покоління десятки зразків старовинного посуду, знарядь праці та побутових речей трипільців. А особливо хвилюючими миттєвостями під час практики були посвяти в археологів, коли першокурсників задіювали у спеціальних квестах, вони вшановували божество Копай і отримували спеціальну перепустку у казковий світ трипільської культури – частинку старовинного посуду, який використовувався у побуті наших предків кілька тисяч років тому.
    Саме в такій казковості і був проведений другий етап наукового семінару на тему «Компетентнісна парадигма сучасної освіти: практичні шляхи реалізації», який відбувся на базі історичного факультету УДПУ імені Павла Тичини. Учасники семінару – Пометун О. І., Гупан Н. М., Ремех Т. О., Кришмарел В. Ю., Малієнко Ю. Б., Карасевич А.О. та Возна З.О. прослухали цікаву розповідь і ніби відвідали чаруючий і неповторний світ Трипільського вернісажу, яке майстерно і закохано у свою неперевершену працю запропонував директор заповідника, історик і самодіяльний кінорежисер Чабанюк Владислав Васильович, викладач кафедри всесвітньої історії та методик навчання історичного факультету УДПУ імені Павла Тичини.
 
 
    А на завершення подорожі у казку гості Уманщини повернулися знову у жорстокі реалії червоного ХХ ст. – віддали шану учасникам селянського повстання, яке потопила у крові свого народу більшовицька влада. 10 листопада 1920 р. підпільний штаб українських повстанців на чолі з Ф. Крижанівським організував на околиці Легедзиного оборону проти кінних частин Червоної армії, які рухалися з Умані до Звенигородки для боротьби із залишками частин армії УНР, очолюваної генералом Юрієм Тютюнником.
  До повстанців приєдналися жителі сусідніх сіл. Червоним вдалося зламати опір сельчан і почати жорстоку розправу. Під час повстання і наступних страт загинуло понад сто селян, 10 легедзинських господарств було спалено на знак застереження непокірним. На честь загиблих повстанців у 2010 р. було встановлено пам'ятник.
 
 
   А по дорозі до Умані учасники семінару познайомилися ще з одним історичним місцем Тальнівщини. У 1941 р. окрема Коломийська прикордонна комендатура, відступаючи з боями на схід, на початку серпня під Легедзиним дала бій німецьким дивізіям «Лейбштандарт Адольф Гітлер» та «Мертва голова», знищивши багато солдатів та 17 танків. Але сили виявилися нерівними, закінчилися боєприпаси і тоді прикордонники випустили на ворога 150 службових вівчарок, завдяки чому вони майже на два дні зупинили наступ ворога на цій ділянці фронту. По переказам місцевих жителів розлючені есесівці розшукували після бою службових собак по селу і розстрілювали їх з особливою жорстокістю. А вночі, коли названі військові частини СС залишили Легедзине, жителі поховали учасників нерівного бою в одній могилі. Біля траси Черкаси-Умань у 2003 р. відкрито єдиний в Україні пам'ятник службовим собакам.