Переглядаючи усю двадцятирічну історію проходження археологічної практики студентами першого курсу історичного факультету УДПУ імені Павла Тичини, у жодного не викликає сумніву, що нинішній рік був найбільш напруженим і у багатьох аспектах не традиційним. Можна погодитися з багатьма аргументами: вніс корективи карантин, не сприятливі природні умови – дощі і бурі, нестерпна спека до +40 на розкопі, не зовсім комфорні умови проживання практикантів і ряд інших моментів. Але попри це, історичний факультет згідно навчальної програми провів необхідний період часу на полігоні древності досить достойно – як і личить майбутній історичній еліті єдиної й незалежної України. Під час неодноразових перевірок деканом йому було приємно дивитися на намагання зробити процес пізнання святої минувшини, в багатьох аспектах невідомої і таємничої історії славної трипільської цивілізації, більш об’єктивним і на емпіричному рівні конкретним щодо аргументації і набутих теоретичних знань на лекціях і семінарських заняттях, прочитаній методичній і монографічній літературі упродовж навчального року. Студенти ніби перевіряли істинність прочитаного і побаченого вже наяву, в реальному часі. Недарма відомий німецький філософ Гегель колись сказав, що практика – то критерій на шляху до істини. І це відчули студенти другого і, особливо, третього заїзду, коли побачили результати своєї роботи – відкриті і донесені майбутнім поколінням артефакти посуду та інших предметів із життя древньої цивілізації, що мешкала 6 тисяч років тому на найбільшому у світі поселенні біля сіл Тальянки і Легедзино. І коли ти бачиш очі практикантів у такі хвилини їхньої першої у житті перемоги, ти свято віриш, що вони обрали правильну стежку у своєму житті, яка виведе їх на шлях духовності і доброти, а можливо і визначення їх майбутньої життєвої позиції. Наприклад такої, якої набуває і продовжує удосконалювати Поміркований  Віталій – студент ІV курсу історичного факультету, який знайшов себе в археологічному світі, починаючи ще з першого курсу.

Практика сталася як така завдяки багатьом чинникам. Досить солідно і професійно було представлено керівництво в процесі практичних і теоретичних навчальних зустрічей. Мені приємно нині назвати всіх тих науковців і керівників, які мудро скерували архелогічні дослідження і у цьому 2021 р. Завершення практики і підведення її попередніх підсумків ніколи не проходило без членів Інституту археології НАН України – завідувача архелогічною практикою Олексія Корвіна-Піотровського, кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника відділу енеоліту Інституту археології НАН України; Владислава Чабанюка, директора Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура». Досить професійно на розкопі працювали зі студентами співробітники Інституту археології – кандидати історичних наук Дмитро Чорновіл, Едуард Овчинников. Жодного зауваження, а лише слова подяки незмінному кухареві всіх трьох заїздів Наталії Борисівні. І окрема подяка керівнику всіх трьох заїздів Олегові Бойку.

Частими гостями з солодкими гостинцями у Легедзино бували декан факультету, професор Анатолій Карасевич, відповідальна за археологічну практику на факультеті викладач кафедри всесвітньої історії та методик навчання Катерина Діденко.  На підсумкових зустрічах були присутні разом з керівництвом факультету і керівники польової практики, наукові співробітники Інституту Археології, викладачі історичного факультету, студенти старших курсів. 

На завершення археологічної практики кожного заїзду незмінним багато років був обряд Посвяти в Археологи, коли традиційно урочисто лунали слова символічної Клятви Археолога, настановчі слова керівників практики, слова вдячності за відповідальність і сумлінне виконання своїх обов’язків  практикантів від керівництва історичного факультету та керівництва професіоналів з Інституту археології НАН України, а також смачна заключна вечеря, пісні та роздуми навколо традиційного вогнища Мудрості. Дивлячись з вершини багаторічного досвіду на юних студентів, які в ході археологічної практики набули новий соціальний статус молодих археологів, вкотре у думках підтвержується переконання –  вони стали зовсім іншими, бо об’єднало їх у зовсім нову соціальну спільноту одне – любов до істини.

Дай, Боже, всім Нам здоров’я, душевної злагоди і теплоти, бо ми всі прийшли у цей таємничий і прекрасний світ служити її Величності ІСТИНІ.