У читальній залі Центральної бібліотеки для дорослих відбувся поетичний тематичний вернісаж присвячений Четвертій річниці Дня українського добровольця. Зібралися всі неспокійні до долі Добробатів, які яскравим патріотичним колоритом переконливо засвідчили свою бездоганну причетність до всіх напружених і складних конфліктів на полях російсько-української війни 2014-2021 рр. Прийшли всі ті у кого завжди боліло і нині болить за Україну. Мені чомусь здається, що писати запрошення на такі заходи не потрібно. Історія боротьби за нашу святу Незалежність і Свободу написана кров’ю наших славних предків, а нині дітей і внуків. І якщо ти освідомив сказане, то згідно чину і громадянської позиції ти повинен віддавати честь і глибоку повагу до тих, хто сьогодні не з нами. І не лише у поетичному вимірі, а й патріотичному.

Працівники бібліотеки підготовили книжкову виставку, було продемонстровано документальний фільм, а поетичне дійство розпочалося з пісні «Марш сучасної української армії». І це не випадково – Добробати з’явилися на святій паперті боротьби після Майдану тоді, коли ЗС України розпочали набувати той статус захисника, яким ми гордимося сьогодні.

А потім ведучі заходу, Тетяна Галда і Оксана Хребтань, запросили до слова Генерального хорунжого Українського Козацтва, отамана Уманського Коша ім. Івана Гонти, викладача КВНЗ «Уманський гуманітарно-педагогічний коледж імені Т.Г.Шевченка» Володимира Сивака, який підняв ряд нагальних і проігнорованих чиновниками проблем Добробатів у період 2014 – до 17 січня 2017 рр. Аж поки не з’явилося правове поле, хоча і опісля низка проблем лишилася лише на словах.

Згадали Іловайську трагедію і Добровольчі батальйони «Донбас», «Азов», «Правий сектор», «Дніпро», «Шахтарськ», «Імені Кульчицького», які з окремими підрозділами Збройних Сил України прийняли на себе перші штурми сепаратистів і окупаційних військ 10 серпня 2014 р. А 29 серпня при виході з оточення сотні загиблих і полонених.

Згадали легендарний рейд Добробату «Айдар» до Луганського аеропорту і долю добровольчого батальйону «Золоті ворота» створеного 2 травня 2014 р.

Історичний факультет УДПУ імені Павла Тичини представляв декан, професор Анатолій Карасевич, Заслужений працівник освіти України, член спілки слов’янських письменників України. На історичному факультеті навчається майже півсотні добровольців України. Вони отримують не лише історичну освіту, щоб глибше зрозуміти яку державу вони добровільно пішли захищати. На думку декана, - «навчання на факультеті для всіх учасників російсько-української війни – це один із вагомих методів їхньої реабілітації і повернення до мирного життя». Всі написані поезії – сторінки їх життя і боротьби за Україну.

Аудиторії були запропоновані вірші із збірок «Філософія війни», «Нерв», «Хто ми..», «Пам’ять».

ШЛЯХ

Знов зібралися всі  і Небесних згадали,

Принагідно засвідчили – ким були до війни.

І на паперті слави роси сліз в слід упали,

В шлях Вкраїни до правди із не їх вже весни.

Така наша історія - їх мільйони в державі,

Що в житті не вклонялися уже звиклій брехні.

Їх душа всіх покликала на Майдан в балаклаві,

Щоб з’явитись пізніше у гібридній війні.

Потім будуть окопи, перші битви і втрати.

Помиратимуть друзі за майбутність ідей.

І піде він по полю, щоб в майбутньому стати,

В стрій достойний Вкраїни за святий Колізей.

Хтось відтворить у спомині їхню стежку до повені,

Як любили дивитися вслід летючих світил.

Як вслухались в зміст істини - всім схотілося нині,

Щоби воїнству з гідністю там вклонився ковил.

Щоб згадали в майбутнім їхній слід в тім поході,

Що лишився, як символ вже в прощенному злі.

Вірю десь вже з роками на вкраїнському Сході,

Мудрість всіх їх згадає на єдиній славетній землі.

ВИ НЕ ПОМІТИЛИ.. 

Ви не помітили, як посивіла за сім років Україна?

Як стрій вдовиний погустішав на родиннім тлі.

Несемо воїнів до Бога - в кровавім поступі  руїна,

І Каїн волю знову вкрав на тій розстріляній землі.

Ви не помітили, як за війни враз постаріла мати?

Свою дитину проводжаючи в останню святу путь.

Це тільки нелюді спроможні її спокій розстріляти,

І сад вишневий український у пустелю загорнуть.

Ви не помітили, як впали воїни лицем на Схід у січі?

Щоб ще два метри в хліб засіяли в майбутнім їх сини.

Тож незабудьмося,  про подвиг їх і в поминальнім спічі,

Згадати всіх їх поіменно у майбутніх поколіннях від весни.

Ви не помітили, там сліз потік і білль переорала тіло,

І лиш злочинність процвітає в світі правди без братів!

Крадуть життя в дітей, щоб в українців у віках боліло,

Так історично стало - у Кремлівських свитах тих катів.

Ви не помітили, як вгризлись в землю вояки на Сході,

І всім небесним тисячам за подвиг цей в подяку квіт. 

І Україна їм уся, що полягли за святу правду у поході,

В поклоні вдячнім від калини, в сльози вбраних, віт.

РОЗДУМИ

Щось знову зле мені – сказали нині, що солдат загинув,

В Небесні тисячі навік вписала його рать.

Той факт, що вбили не секрет – до цього люд Вкраїни звикнув,

А так схотілося дізнатись - чи хтось збудує оту гать?

Що захистити дітей зможе,

На тім заплаканому ложі...

 В думках чимсь теплим понесло - невже змінив «брат» ремесло?

І погляд в душу міліонну таку ж, як сивий світ бездонну.

Я ніби в інше щось заглянув в якому сон мій геть розтанув,

Бо в зримім тім бутті болить й біда продовжує бродить.

А ти подумав, що хтось спить?

Та ні, мій брате, дім горить…

Прости їм Боже, якщо зможеш за гріх той скоєний «братами»,

Бо так завжди було роками ходили в гості ми родами.

Тепер немає тих «братів», лиш спільне поле із гробів,

Відгородились всі від Бога - і в пекло мощена  дорога!

Ти, попроси прощення в неба,

Бо гнати в шию брата треба…

І  знову кров тече рікою і зорі падають над мною,

Дітей і внуків стрій на Схід в христовий рушили похід.

І Місяць на небеснім троні запряг свої спасенні коні,

Щоб по Чумацькому шляху - тих рятувати, що в гріху.

Всі в черзі у спасенне ложе,

Ніби не знають - мудрість врятувати зможе…

Десь подобрішало в мені і рій думок нараз зміцнів.

Я ніби в храм Його  прийшов, де свою місцину знайшов.

А серед маків в Східнім полі зійшлися правда й нехрист  знову,

Щоб в справедливому бою - творити націю мою.

І посивіла Україна…-

Бо в душах наших знов руїна…

ПОСТАТЬ

День дав відбій, повільно сонце завершило круг,

І звична темінь заповзла, щоби заснути, де прийдеться.

Знайома постать за селом, де повертає сивий Буг,

Чекає дива майже рік, уся в надії, що коханий повернеться.

Вона стрічає кожну ніч, де проводжала на війну його,

На ратний бій за нашу неньку і єдину Україну. 

На тому клаптику життя він залишив слід від тепла свого,

Щоб пам’ятала, як кохав і берегла завжди святе родинне.

Ці два поняття, як одне зрослись в серцях усіх людей,

І об’єднали неспокійних в діалозі кривди й правди.

Вона стояла за селом, щоб в боротьбі святій ідей,

Не змогли знищити любов в честь власних намірів і зради.

Росою вимилась земля і вже тепло від сонця жмень,

Спішить, щоб свої руки простягнути до людської плоті.

Від річки стежка за селом, де вона ходить кожен день,   

Щоб залишились вічно в пам’яті вони нескорені і незабуті. 

Свої вірші запропонували учасник бойових дій у складі добровольчого батальйону ДУК «Правий сектор», член уманського коша ім. Івана Гонти , отаман Рижавської сотні Григорій Свірський, професор з Луганщини, доктор географічних наук Юрій Кисельов, Голова громадської організації «Закон і справедливість», військовий волонтер Іван Кузьменко.

Він вручив медаль, за героїзм і мужність, полковнику Збройних Сил України, учаснику афганської і російсько-української воєн Юрію Михеєву (позивний «Мазай»), медаль «Хрест бойового братерства».

Від міськрайонної волонтерської організації «Разом» виступила Інна Титаренко, яка продекламувала вірші Світлани Миронюк, матері воїна-кіборга, який загинув у Донецькому аеропорту 20 січня 2015 р.

Професор УНУСа, лауреат пісенного Всеукраїнського фестивалю авторської пісні «Пісні, народжені в АТО», боєць 30-ї бригади російсько-української війни, переселенець і військовий волонтер Сергій Кононенко виконав авторські пісні народжені на дорогах війни.

На завершення патріотичного дійства директор Уманської міської централізованої системи бібліотек Людмила Чупряк привітала всіх зі святом українського Добровольця і побажала добра і теплоти всіх захисникам України.

Під час поетичного дійства була озвучена пропозиція учасників - видати збірку віршів присвячену Українським добровольцям. Задум підтримали одноголосно.