Делегація історичного факультету взяла участь у загальноміських заходах з нагоди 77-ої річниці визволення Умані від нацистської окупації у покладанні квітів до обеліска Слави.

Умансько-Ботошанська операція 2-го Українського фронту (командувач – Маршал Радянського Союзу Іван Степанович Конєв), яка тривала з 5-го березня по 17 квітня, займає помітне місце серед значних подій і перемог Другої Світової війни. З усіх операцій саме ця була найважчою. Історія війн не знала більш широкої за своїм розмахом і складністю в оперативному відношенні операції, яка була здійснена в умовах повного бездоріжжя і весняного розливу рік. Унаслідок операції радянські війська просунулися на 200—250 км, відвоювавши значні території Правобережної України та МРСР і вийшли у північно-східні райони Румунії.

Чорна ніч фашистської неволі висіла над нашим краєм 930 днів. За неповними підрахунками, на території Черкащини було знищено понад 120 тис. осіб цивільного населення. У м. Умань (до війни тут нараховувалося трохи більше 50 тис. мешканців) у Сухому яру гітлерівці розстріляли понад 25 тис. цивільних. Окрім того, щодня в Уманському таборі для військовополонених «Уманська яма» гинуло 60-70 полонених. Під час окупації на Черкащині було знищено більше десяти сіл.

Німецьке командування перетворило Умань на «місто-фортецю» і наказувало утримувати навіть у випадку оточення. Гітлерівці, встановивши вогневі точки на дахах будинків, у підвалах, на вулицях, а на околицях міста розташувавши важку артилерію, чинили сильний опір радянським військам.

Одними з перших пробилися до Умані частини 73 стрілецького корпусу генерала П. Ф. Батицького, 29-й танковий корпус теж дійшов до Умані. На аеродромі буди захоплені навіть ворожі літаки. Звільняла села Уманщини 4-а гвардійська армія, начальником штабу був наш земляк, уродженець села Косенівка, К.М. Дерев’янко, якому, до речі, довелося поставити крапку у Другій Світовій війні. 2 вересня 1945 р., він поставив свій підпис під Актом про капітуляцію Японії від делегації Радянського Союзу.  41-річний генерал-лейтенант з історичної Уманщини став відомим на весь світ.

Генерал-лейтенант Кузьма Миколайович Дере’вянко

Вранці 9 березня 881-й самохідно-артилерійський полк, яким командував капітан М.П. Борисенко, ввірвався в передмістя Умані – Софіївську Слобідку. Впродовж дня й ночі бійці відбивали контратаки ворога. У машину командира полку влучив ворожий снаряд. Капітан М.П. Борисенко дістав поранення, але не залишив поля бою до остаточного визволення міста – саме за цей бій йому було присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Надвечір 9 березня війська 2-ї та 5-ї гвардійських танкових і 52-ї армій підійшли до міста. Штурм вівся з трьох боків: 16-й та 3-й танковий корпуси завдавали ударів з боку північно-західної околиці та зі сходу й південного сходу, а 11-а танкова бригада – з півночі.

Генерал-армії Олексій Іванович Радзієвський

Успішним діям 2-ї танкової армії сприяло й те, що начальник штабу армії генерал-майор О.І. Радзієвський, уродженець Умані, добре знав місцевість і вміло координував дії підлеглих. Бойовий генерал, груди якого прикрашали шість орденів Червоного Прапора, ордени Суворова І і ІІ ступеня, Кутузова І ступеня, Червоної Зірки та інші нагороди. Він лише у 1978 р. був відзначений медаллю «Золота Зірка».

У ніч на 10 березня до центру міста пробився командир роти 8-го гвардійського важкого танкового полку гвардії старший лейтенант В. І. Мельников. Гітлерівці підпалили його танк, тяжкопоранений командир підбив ворожу бронемашину, але й сам загинув. Посмертно його удостоєно звання Героя Радянського Союзу.

Героїчною смертю загинув і командир танкової роти старший лейтенант Є.К. Тищик, який одним із перших увірвався в місто й півтори години вів нерівний бій з гітлерівцями. Він також посмертно став кавалером «Золотої Зірки».

Загалом за виявлену мужність і відвагу під час визволення нашого міста 26 офіцерам і червоноармійцям були присвоєні звання Героїв Радянського Союзу. Мужність і героїзм під час боїв виявили представники 120 національностей і всіх родів військ.

В боях за Уманщину ворог втратив 20 тисяч убитими і 2500 гітлерівців були взяті в полон. Не можна забути, що за визволення Уманщини поклали свої голови до 6 тис. воїнів.

Іван Степанович Конєв – Командувач 2-им Українським фронтом

Маршал Радянського Союзу

10 березня 1944 р. о 1-й годині 30 хвилин місто Умань повністю перейшло у руки радянських військ. А до кінця дня вони оволоділи селами Тальянки, Легедзине, Доброводи, містом Монастирище.

Покладаючи квіти до Вічного вогню ми всі з глибокою повагою вшановуємо пам'ять всіх тих, хто загинув на полі брані у боротьбі з нацизмом за визволення Умані і нашої України.

СЛАВА УКРАЇНІ!!!