Вкотре громада історичного факультету приходить до пам’ятника великого Кобзаря, славного земляка і поета, щоб вклонитися вчергове його величності і немеркнутій славі, як борця за велику, вільну і нову сім’ю-державу, ім’я якої Україна. І як і звертався він до народу українського «пом’янути незлим тихим словом» його - згадали в незалежній «великій і вольній сем’ї» і достойно віддали дань народному поету. Як і просив: 

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

І тільки світова трагедія, КОВІД -19, не дозволила прийти до того святого місця сотням від істини, як бувало в попередні роки. Але ті, що прийшли, уже традиційно передали уклін від всієї громади історичного факультету, професорсько-викладацького складу, студентів і аспірантів, величності і патріотизму Кобзаря, його усвідомленій життєвій позиції в ім’я України.

Квіти до пам’ятника принесли – Анатолій Карасевич, декан історичного факультету; Альона Шмалюк – заступник декана з виховної роботи; Катерина Діденко – заступник декана з ІКТ; Ірина Терпан – заступник декана по роботі із студентами заочної форми навчання; студентка третього курсу – Анжеліка Михайліна.

А потім згадали всі основні віхи його героїчного і трагічного життя, перші вірші і перший і наступні випуски «Кобзаря», рекрутські будні і неперевершену любов до рідного краю, яку він проніс через все своє коротке життя. Декан запропонував у майбутньому відвідати музей «Кобзаря» Шевченка, що функціонує у Черкасах і присвячений всім випускам, які з'явилися у літературному світі, як при житті поета, так і після його кончини.

Музей«Кобзаря»Т.Г.Шевченка — знаходиться в будинку братів Цибульських і містить чимало раритетних видань цієї книги. Його часто називають єдиним у світі музеєм однієї книги.

Створення унікального музею було інційовано у 1988р., і вже за рік, у травні 1989р., музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка був відкритий у Будинку Цибульських.

Біля витоків ідеї та створення музею стояла Ольга Михайлівна Шарапа, що є прапраправнучкою Тараса Шевченка по братові Микиті, і са́ме вона очолює заклад від часу його заснування.

Як відомо перше видання «Кобзаря» було здійснено у Петербурзі у 1840р. за сприяння Євгена Гребінки. У цей «Кобзар» тоді ввійшло лише 8 творів Тараса Шевченка: «Перебендя», «Катерина», «Іван Підкова», «Тополі», «Думка», «До Основ'яненка», «Тарасова ніч» і вірш «Думи мої, думи мої», що написана спеціально для цього збірника і є ніби епіграфом не лише до цього видання, а й до усієї творчості Т.Г. Шевченка. Вихід цього «Кобзаря», навіть урізаного царською цензурою, — подія величезного літературного і національного значення.

У світі збереглося лише декілька примірників першого «Кобзаря» (1840), тому один з них є гордістю черкаського музею.

Відкриття виставки в Музеї «Кобзаря» (друга праворуч — прапраправнучка Шевченка Ольга Шарапа), 

3 березня 2010 р.

У музеї експонується ще одне прижиттєве видання поета — «Кобзар» 1860р., що був надрукований коштом цукрозаводчика і мецената Платона Симиренка (з ним Тарас Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі по Україні 1859р., зокрема перебуваючи у вотчині останнього Млієві). Симиренко виділив для видання «Кобзаря» 1100 карбованців, відтак це видання вийшло значно повнішим за попередні (17 творів і портрет Шевченка).

А на завершення, Анатолій Карасевич, запропонував свій вірш, присвячений пам’яті великого земляка, написаний в 2014р. і присвячений славному ювілею поета – 200-річчю від дня народження.

ПАМ'ЯТЬ ПОКОЛІНЬ

Дві сотні літ, як ти прийшов у світ

Й ступив у вічність босими ногами,

Вкраїни син, кобзар і неофіт

На грішну землю посланий богами.

Тобі лише в дарунок сорок сім

Окреслено на паперті у долі.

З них десять літ ти жив, як у весні,

А тридцять сім – в кріпацтві і неволі.

Тарасе, Ти, як символ в боротьбі,

Як совість наша, як Небесна сотня.

Чи снилося коли-небудь тобі,

Що на Майдані знову буде Кодня?

А ти з надією все дивишся в Дніпро,

Чекаєш дива – чайки з козаками.

І знов формує бунтівнича кров

Пам'ять народну, що живе віками.

Анатолій Карасевич, збірка «Пам'ять», 2014 р.