Сьогодні, 10 березня 2020 р., всі уманчани з  вдячністю згадують тих, хто у жорстокій битві з нацизмом виборював нашу свободу, відомих і невідомих героїв визвольних боїв, всіх ветеранів Другої світової війни. Ми схиляємо голову перед їх немеркнучим подвигом і героїзмом!

Вічна Пам'ять, героям Великої Війни у боротьбі з нацизмом! Їхній подвиг надихає нині бійців і офіцерів Збройних Сил України, які захищають завойовану Свободу нині на Сході України.

СТІНА РОДУ

Знову березень в хату промінь сонця до столу,

По знайомім маршруту, як в минулому році, проліг.

Так в природі буває - по неписанім завченім колу,

Слід людей залишає свій степлілий у пам'яті біг.

Сім’я сіла до столу посивіла й збідніла на сина -

Звично стало в народі – кожен день у двохсотих дітей.

Він дивився з стіни, де гвіздками колупана глина,

Трохи справа дверей, зліва був їх дідів Колізей.

Ця селянська стіна, як архів їх сімейної раті,

Повертала живих до їх славних сторінок буття.

Як їх рід став на паперть в боротьбі тій завзятій,

Щоб не вмерла Вкраїна й не було в них у тім каяття. 

Їх розсудить історія – хто правий був, а хто винуватий,

Головне - вони всі на коліна не стали в борні.

За Вітчизну свою - так її кожен з них називатиме,

Рід піднявся на битву і згорів, як і личить солдатам, в вогні.

Внуки квіти до столу від батьків і дідів дарували,

Щоб бабусі і мами пам’ятали й жили всі в весні.

За той цвіт їхні рідні на кордонах їх мудрості встали,

Щоб лишитись, як пам'ять,  на селянській, як совість,  стіні.

Анатолій Карасевич, збірка «Шлях»