Живе слово... Коли воно справжнє, щире, це дійсно якесь незбагнене диво. Ним можна насолоджуватись захоплюватись, воно - це диво - як розкішний яблуневий сад, який відразу бере тебе в полон усього до остатку, і не відпускає від тебе своєю одвічною магією таємничості... То вже потім з’являтимуться доспілі плоди... А та мить цвітіння навіки залишається у сяйві душі твоєї. І називають це живе слово поезією. У світ поезії приходиш непомітно, а починається все з того, що почуття виливаються на папір. А потім знаходяться однодумці, любителі пера і поетичного слова!

  Саме так і трапилось із студентами історичного факультету. Група людей, які викладають свої почуття, емоції, переживання на папері, зібрались і створили літературну студію, яка дістала назву «Поетична Кліо». Здавалося б... історики, прагматичні знання яких визначені хронологією, які з-поміж навіть сентиментальних історій вишукують знання про минуле. Історики... і раптом – лірика. Що ж це діється, чи таке можливе? Вочевидь це реальність яка не потребує пояснень. А якщо пояснювати, то можна сказати тільки одне: духовно багата особистість завжди прагне щось віддати. І тому на аркуш ллються вірші.

stgbS15rPAI

uQMw5XmH33E