20 березня 2017 р. в Актовій залі УДПУ імені Павла Тичини студентська молодь, воїни АТО, працівники бібліотеки і викладачі нашого ВУЗу урочисто відзначали День українського добровольця. Всю організацію свята взяв на себе клуб «Бійці мистецтва», який успішно функціонує при Науковій бібліотеці Уманського університету (завідуюча бібліотекою Григоренко Тетяна Володимирівна). Куратором клубу є співробітник бібліотеки Ігнатьєва Оксана Федорівна.
До свята долучився й історичний факультет. Декан факультету професор Карасевич Анатолій Олександрович з болем розповів присутнім про долю капітана Кизила Андрія, який народився в Умані, воював на Сході, маючи позивний «Орел», і загинув 29 січня 2017 р. під Авдіївкою. Йому посмертно присвоєне звання Героя України. А 2 травня йому б виповнилося лише 24 роки. Карасевич А.О. присвятив Андрієві свій вірш «Орли не помирають». Студентка першого курсу Бектурганова Ніна прочитала вірш «Вона» (автор Карасевич А.О.). Гурт «Гонта» виконав пісню «Повертайтеся, хлопчики!» (слова Карасевича А.О., музика – Семенчука В.В.).
ВОНА
Вона стояла серед моря сліз за статусом вдовою,
А він лежав у вічність вбраний на тій паперті святій.
Хто цю біду у дім приніс і горе цій дівчині скоїв?
І сина сиротою в світ, його кровинку, Боже, мій!
Їй говорили люди щось кругом і плакали в рукав солдати,
І тільки він, єдиний, свою позу вічну так і не змінив.
Чому ж ти, Боже, залишив її у цім званні, як вдова-мати?
У двадцять літ, вже без коханого, який її любив.
А звуки музики збивають іній на деревах серед двору,
Стежки знайомі, де він бігав у дитинстві на ставок.
Сьогодні квіти тут від всього міста і по людському коридору,
Стояли воїни з якими він відстояв у бою наш України блок.
Вона не плакала уже - стогнало серце і душа в горі німіла,
Кіно короткого життя останній раз їм прокрутила ця зима.
Як там на Львівщині вона його серед тепла в весні зустріла,
І як кохала там, і як чекала там - його у світі тім уже нема.
Хтось дав команду: «Вже пора в Аїд», благали очі її: «Рано!»
Нехай би ще побув у цьому світі, бо любив його і у боях беріг.
Колоні в ноги цвіт троянд упав в дорогу героїчно і сакрально,
Як ніби Бог вже вготував для всіх майбутніх оборонців оберіг. 