14 березня 2017 р. патріотично налаштована Україна відзначала свято – День українського добровольця. У цей день 2014 року на вул. Римарській у Харкові відбулося перше російсько-українське протистояння, у процесі якого українські патріотичні сили виступили за збереження вітчизняної символіки у місті та державі і відбили штурм проросійських бойовиків.


   Офіційно статус свята – День українського добровольця, – був встановлений 14 березня 2017 р. Верховною Радою України з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості. За відповідну постанову № 4261 «Про встановлення Дня українського добровольця» на пленарному засіданні українського парламенту проголосував 231 народний депутат. Постановою рекомендовано Кабінету Міністрів розробити із залученням громадськості, а також активних учасників добровольчих формувань, які брали участь у Революції гідності (листопад 2013 – лютий 2014), та затвердити в місячний термін із дня прийняття постанови комплексний план заходів з відзначення на державному рівні Дня українського добровольця. Зокрема передбачено проведення щороку заходів із належного вшанування подвигу українських добровольців: проведення у навчальних закладах, військових частинах, закладах культури тематичних заходів, бесід про масові акції громадського протесту в Україні, що відбувалися в листопаді 2013 – лютому 2014 р., та про участь у них добровольчих формувань.




    Історичний факультет святкував державне свято у суботу 18 березня на Всеукраїнському фестивалі «Пісні народжені в АТО», який проводився з ініціативи міської влади і особистої підтримки міського голови Цебрія Олександра Володимировича. У фестивалі були задіяні гурт «Гонта» – Семенчук Василь, Волошин Петро і Купчик Валентин, які були виконавцями Гімну України. У делегації факультету на чолі з деканом професором Карасевичем Анатолієм Олександровичем були представлені голова Студентської ради факультету Стангріт Максим, волонтерські активісти Голожай Еріка, Бондарчук Антоніна, студенти різних курсів – Вершигора Наталія, Грицина Антоніна, Колісник Аліна, Фельшакова Єлизавета, Гривцов Андрій, Береза Ярослав, Федорова Марина, Гончарук Марина.




      У програмі фестивалю прозвучали пісні, народжені за три роки російсько-української війни. Переважна частина їх присвячена воїнам, які загинули на полях війни під Іловайськом і Широкіним, Дебальцевим і Авдіївкою, у боях за Донецький аеропорт і в інших гарячих точках «гібридної» війни на Сході України. Уманчани гаряче підтримали виконавців-бардів військової пісні, переможців Всеукраїнських конкурсів: старшого сержанта Руслана Давидовича (позивний «Гамлет») із Маріуполя (пісні «Пішли колони на Схід», «Капітан Подолянчук»), підполковника Валерія Глущука з Житомирщини (пісні «Донецьк, Луганськ», «На землі своїй, Вкраїні»), Володимира Бурка із Кропивницького, який пісні почав писати після загибелі сина («Солдат», «Молитва до матері»), майора Володимира Кияшка з Дніпра («Вальс медикам АТО», «Не до сну»), барда Сергія Бойка («Окупанти») і десантника 25-ї бригади Сергія Свинарчука з Херсону («ІЛ-76», «Третій тост») та інших.


      Захисник Донецького аеропорту Станіслав Паплінський з Івано-Франківська досить влучно сказав: «Якщо пишеться вірш або пісня – це, в першу чергу, історія. Історія для майбутнього покоління». Цими словами боєць 81-ї бригади дав відповідь на багато запитань, які актуальні нині у справі виховання майбутнього України в руслі патріотизму і служіння національній ідеї нашого народу. Такі фестивалі дуже потрібні нинішньому поколінню, на них потрібно ходити не під наказ начальників для заповнення аудиторії, а за покликом серця і совісті. Туди потрібно йти, бо там болить Україні. А розділений біль, то вже його частина.