ІCТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ЗАПРОШУЄ НА НАВЧАННЯ!
ОГОЛОШЕННЯ
50
Вечір-реквієм на історичному факультеті
Звернення до трагічних сторінок історії України робить нас сильнішими, допомагає кожному збагнути, хто ми є насправді, визначитися з тим, яким шляхом іти далі, як залишитися справжнім патріотом своєї Батьківщини, як не зрадити своїм предкам, котрі поклали своє життя за наше майбутнє, як не бути осторонь нині, коли доля України знову залежить від кожного з нас. 26 листопада з метою вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. на історичному факультеті відбувся вечір-реквієм.
Ведучі вечору Перепелюк Ольга (44 група) і Хоменко Владислав (32 група) провели екскурс в історію трагедії. Закцентували увагу на основних рішеннях радянської влади, котрі призвели до того, що на щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Облудні ідеї кремлівських вождів щодо побудови «світлого майбутнього», теорія загострення класової боротьби призвели до найбільшої катастрофи на українській землі. Слова ведучих ілюструвалися фрагментами документальних фільмів.
Студентка 44 групи Черевко Любов ознайомила аудиторію з масштабами Голоду на території Уманщини. Особливо болюче було зачитувати та усвідомлювати спогади очевидців тих страшних подій…
Фіналом вечору-реквієму стала інсценізація вірша студентки 32 групи Юлії Похолюк «Пам’ять»:
У душах страх, повсюди голод,
І тільки смерть ходить по колу…
Я не забуду тридцять третій,
Голодних дочок і синів,
Й минути хвилю тої смерті
Не кожен все-таки зумів.
У душах страх, повсюди голод,
І тільки смерть ходить по колу…
Дочку в пелюшках колихала,
Й вчинивши злочин проти влади,
У полі колоски збирала,
Щоб вижити для діток ради.
Та зла рука совєцкой власті,
Дістане всіх, як прийде час,
Ми носим мрію свою в чашці,
Яку вже випили до нас.
У душах страх, повсюди голод,
І тільки смерть ходить по колу…
Та все ж у нас міцне коріння
Воно не раз ще проросте,
О дай нам, Боже, сили і терпіння,
І скоро рясно край наш зацвіте.
Ведучі вечору Перепелюк Ольга (44 група) і Хоменко Владислав (32 група) провели екскурс в історію трагедії. Закцентували увагу на основних рішеннях радянської влади, котрі призвели до того, що на щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Облудні ідеї кремлівських вождів щодо побудови «світлого майбутнього», теорія загострення класової боротьби призвели до найбільшої катастрофи на українській землі. Слова ведучих ілюструвалися фрагментами документальних фільмів.
Студентка 44 групи Черевко Любов ознайомила аудиторію з масштабами Голоду на території Уманщини. Особливо болюче було зачитувати та усвідомлювати спогади очевидців тих страшних подій…
Фіналом вечору-реквієму стала інсценізація вірша студентки 32 групи Юлії Похолюк «Пам’ять»:
У душах страх, повсюди голод,
І тільки смерть ходить по колу…
Я не забуду тридцять третій,
Голодних дочок і синів,
Й минути хвилю тої смерті
Не кожен все-таки зумів.
У душах страх, повсюди голод,
І тільки смерть ходить по колу…
Дочку в пелюшках колихала,
Й вчинивши злочин проти влади,
У полі колоски збирала,
Щоб вижити для діток ради.
Та зла рука совєцкой власті,
Дістане всіх, як прийде час,
Ми носим мрію свою в чашці,
Яку вже випили до нас.
У душах страх, повсюди голод,
І тільки смерть ходить по колу…
Та все ж у нас міцне коріння
Воно не раз ще проросте,
О дай нам, Боже, сили і терпіння,
І скоро рясно край наш зацвіте.
