Сьогодні у незалежній Україні майже 860 тисяч педагогів, вихователів, майстрів виробничого навчання, науково-педагогічних працівників і управлінців. Вони навчають і виховують понад мільйон дошкільнят, навчають більше п’яти мільйонів школярів, викладають майбутню спеціальність майже трьом мільйонам студентів країни. У 2017 р. Український День вчителя (День працівників освіти чи День освітянина) припадає на 1 жовтня.
Історичний факультет, дякуючи деканату і студентській раді досить активно включився в привітальну частину свята. Згідно сценарію привітання отримали ректор і всі проректори, голова профкому університету і ряд університетських структур, кафедри факультету.
Потім згадували своїх вчителів, хтось самих своїх перших, хтось тих, які допомогли визначитися у майбутній долі. І якщо батьки не були вчителями, а діти ними стали, значить, був той улюблений Учитель, який втілив в їх духовний світ прекрасне і вічне так, що самому захотілося нести його людям, а потім створювати у шкільних колективах у вже своїх учнях. Кажуть – вчителем потрібно народитися. Не переконливо звучить. Я думаю, що учителем робить індивіда оточуючий світ, ота педагогічна аура в якій проходить процес становлення особистості і стати учителем – це насамперед потрібно усвідомити і захотіти здійснити цей подвиг. Тому, що учительський хліб, то мабуть один із самих достойних презентів життя, яке освітянин отримує у цьому суперечливому і відповідальному світі. Учитель повинен нести відповідальність за ту спадщину, яку він залишає після себе. В іншому випадку - життя прожите від дзвінка до дзвінка втрачає свій сенс, бо не однією напханою утробою багата людина, яка носить саме почесне звання на землі Учитель. Вона багата своїми дітьми, насамперед – рідними, а також тими, для яких стала Учителем.
Не знаю, як кому, а мені повезло з першими учителем. Я завжди з теплотою на серці згадую Марію Порфирівну, яка у першому класі навчила мене грамоті писати і читати. Де б я не був, куди б не занесла мене доля, я по поверненню додому завжди відвідував її. І якось було не зручно почути від людини, яка нам віддала всю теплоту душі, що були і такі, які обходили наше джерело дитячої мудрості стороною, особливо тоді, коли вона не могла уже ходити. Хоча більшість до неї ходила…
Для неї я писав особисто. А сьогодні знову згадав їх всіх, моїх шкільних наставників, з надзвичайно щирим серцем і щедрою душею. Вони пройшли по моїй долі і тисячах подібних, щоб залишити навіки у нашому світорозумінні незгладимі сліди доброти у тому незвичному на теплоту червоному столітті. Вони були не просто людьми. Вони були УЧИТЕЛЯМИ!
Я назбираю квітів в полі скільки влізе в руки,
Це для УЧИТЕЛЯ В ПОДЯКУ - так повинно бути!
Згадайте вдячно всіх і візьміть в пам’ять на поруки,
Щоб на святу паперть вічне й мудре повернути!
Щоб шанували вчителя, як личить, усі люди -
І зберігали в пам’яті все те, що у дорогу зичив.
Не впаде шапка горда і від учнів щось не убуде,
Його відвідати, бо він життя наше пророчив.
Мабуть суттєво - бо в майбутнім всі знайшлися -
Чому ж Учителька у їхніх пошуках із серця випала?
Адже знання її в шляхах до істини згодилися,
Усе чекала на поріг, а хвіртка пустотою хлипала…
Тепер до її вічності прямую за село, що в полі -
Нема Учительки, та світ лишився, що створила.
Я теплоту її несу в душі - по тім суттєвім колі,
Щоб повертатися до джерел роду - так навчила.
Я в полі маки назбираю, які Вона любила -
І принесу тобі, Учителю - Ви мудрості нас вчили.
В учнівські роки змайстрували нам особливі крила,
Щоб після школи в круговертях долі нас не збили.
Вклонись Учителю, зроби сьогодні - завтра пізно буде,
Щоби не бідкалась душа, що необхідне ти не скоїв.
Тебе за вчинок цей ніхто в цім світі не осуде,
Бо ти УЧИТЕЛЯ за святу працю в світ краси озброїв.
Шановні колеги, друзі, дорогі студенти, майбутні Учителі! Я вітаю Вас всіх з нашим професіональним святом, святом доброти, віри в майбутню учительську когорту України, свято мудрості і професійної досконалості!
Здоров’я Вам і Вдачі статися у цьому світі!
СЛАВА УКРАЇНІ!