Мені здається, що Богдан Чорномаз ні секунди не жив без думки про Україну. І не просто про неї як про знання у географічному просторі, а як про найголовнішу суть його власного існування, як особистості. Він просто без неї не бачить себе у цьому складному світі. Мабуть, це тому, що він жив і нині живе з нею, його ненькою Україною, як єдине ціле. Бо коли болить у неї – то хворіють обоє. Принаймні, іншого Богдана Чорномаза я не уявляю. І не тільки я, а всі ті, з якими я мав нагоду спілкуватися, коли вирішив написати кілька слів про історію становлення Богдана Даниловича як непересічної особистості в історії мого народу.
Йому не судилося жити у довготривалому статусі вибору своєї долі. Зозуля накувала йому із родинної спадщини непросте майбуття. Він народився 9 лютого 1948 р. у селі Стегніківці, що на Тернопільщині у сім'ї учасників національно-визвольних змагань 40-х рр. ХХ ст., і у майбутньому продовжив славну родову традицію, мабуть найпочеснішу на землі – боронити витоки українського менталітету і служіння національній ідеї.
У 1966 р. Богдан Данилович переселяється до Умані, після служби в армії вступає до Уманського сільськогосподарського інституту. Але попереду його чекає політична розправа – за розповсюдження нелегальної літератури його звинувачують в антирадянській діяльності. Засуджений до 3-х років позбавлення волі. Ув'язнення відбував у 36-ій зоні для політв'язнів на Уралі.
З початком перебудови активно включається в політичну державницьку діяльність. Богдан Данилович бере активну участь у діяльності Київського культурологічного клубу, організації первинних структур Гельсінської спілки, був членом оргкомітету проведення Першого з'їзду Народного Руху України за перебудову, був першим головою Уманської Краєвої організації НРУ, а згодом і головою Черкаської обласної рухівської організації. Мабуть, не випадковою була його позиція на перших виборах Президента України. Він був довіреною особою В'ячеслава Чорновола і головою обласного штабу під час референдуму 1 грудня 1991 р. А на ІІІ-му з'їзді НРУ обраний членом Центрального Проводу НРУ.
Далі було навчання на історичному факультеті Львівського університету імені Івана Франка. Паралельно Богдана Даниловича обирають членом правління фундації імені О. Ольжича і членом керівних органів Українських націоналістів. Після закінчення університету він редагує газету «Червона калина». Пізніше працював консультантом з політичних питань президента Асоціації українських банків О. Сугоняко. А у 2001 р. Богдан Данилович координатор Всеукраїнського громадського об'єднання «Громадянська позиція».
У 2005 р. Богдан Данилович стався як дипломований науковець. Він захистив дисертацію на ступінь кандидата історичних наук і перейшов на викладацьку роботу на посаду доцента кафедри історії України в УДПУ імені Павла Тичини. Згодом став одним із провідних науковців нашого факультету. Науковий доробок складає понад 50 праць з історії національно-визвольного руху України. Одна з них, яка побачила світ нині, – «Україна Ольги Діденко», присвячена 100-річчю від дня народження берегині української національної історії і культури. За багаторічну працю і активну участь у відродженні української держави нагороджений різного рівня почесними нагородами. Серед них вигідно відрізняється Відзнака Президента України Хрест Івана Мазепи, рішенням Політичної Ради НРУ – нагрудна відзнака «За заслуги перед Українським народом».
І ось приємна новина – рішенням 35-ї чергової сесії Уманської міської ради VII скликання від 28 серпня 2017 р. Богдану Чорномазу присвоєно «Почесне звання громадянина міста Умані».
Шановний Богдан Данилович! Колектив історичного факультету щиро вітає Вас із заслуженим визнанням громади міста! Зичимо міцного здоровʼя, сили і натхнення у боротьбі за волю України та у сфері національно-патріотичного виховання студентської молоді!
