ІCТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ЗАПРОШУЄ НА НАВЧАННЯ!

ОГОЛОШЕННЯ


viber 2023 11 20 17 24 20 361 1 


Тиждень історика 2024 з посиланнями 1 1 

50

З ДНЕМ КОНСТИТУЦІЇ – ВИЗНАЧНИМ ДЕРЖАВНИМ СВЯТОМ!

Прийняття Основного Закону України ознаменувало фундаментальне закріплення нашої незалежності, закарбувало навіки волю українського народу жити у власній суверенній соборній державі. То ж у цей день хочеться побажати усім міцного здоров'я, гарту і творчої наснаги задля примноження слави та розквіту нашої України, розбудови нашої державності.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ

Конституція України – Основний Закон держави Україна, ухвалений 28 червня 1996 р. на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набула чинності з дня її прийняття. Цього дня в Україні щорічно відзначається державне свято – День Конституції України.

1
Історичні передумови розвитку конституційного процесу в Україні сягають часів Київської Русі. Біля його витоків лежить збірка стародавнього українського права «Руська Правда», а також відомі науковому світові пізніші історичні пам'ятки правової культури України – «Статути Великого князівства Литовського», акти періоду козацької держави Богдана Хмельницького «Березневі статті» (інші назви – «Статті Богдана Хмельницького», «Березневі статті Богдана Хмельницького», «Статті війська Запорізького»).
Початком історії українських конституцій вважається 5 квітня 1710 р., коли у м.Бендерах (теперішня територія республіки Молдова) було затверджено «Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького» гетьманом Війська Запорозького Пилипом Орликом. Конституція закріплювала створення незалежної української козацької держави у межах етнографічної національної території визнану Зборівською угодою 1649 р. Державна влада поділялася на законодавчу – Генеральна Рада, виконавчу – гетьман та його уряд і судову  Генеральний Суд. Визнавалося право міст на самоврядування, право соціального захисту малозабезпечених. Хоча не вдалося у повній мірі реалізувати Конституцію, вона діяла на Правобережній Україні до 1714 р. На думку як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців, це була перша європейська Конституція у сучасному її розумінні.

2
Друга половина XIX – початок ХХ ст. представлена конституційними проектами та науково-публіцистичними працями. У 1846–1847 рр. Георгій Андрузький, член Кирило-Мефодіївського братства, студент юридичного факультету Київського університету, представив «Начерки Конституції Республіки», де передбачалося, що Україна  суверенне державне утворення у федерації слов'янських народів. У 1884 р. український вчений та політичний діяч Михайло Драгоманов представив фундаментальну роботу «Вольный Союз  Вільна Спілка», де пропонував реорганізувати царську Росію у федеративну республіку, в якій громадянам були б забезпечені особисті і політичні права.
У травні 1905 р. Михайло Грушевський опублікував статтю «Конституційне питання і українство в Росії», де були розвинуті основи, закладені М. Драгомановим, – децентралізації Російської імперії та конституційного-правового будівництва в Україні. У вересні 1905 р. Микола Міхновський відкинув підхід М.Драгоманова та запропонував свій конституційний проект самостійної соборної федеративної України.
Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) – основний закон УНР, прийнятий Центральною Радою 29 квітня 1918 р. в останній день існування Центральної Ради. У Конституції наголошувалось, що вся влада в УНР «походить від народу», а її верховним органом мають стати Всенародні збори. Конституція утверджувала принцип верховенства парламенту, тобто парламентську республіку, проте не розкривала питань власності, кордонів, мови, державної символіки тощо. Конституція Української Держави  комплекс документів, які визначали правові основи функціонування Української Держави. У «Грамоті до всього українського народу» (29 квітня 1918 р.) Павло Скоропадський проголосив себе гетьманом всієї України та оголошував про розпуск Української Центральної Ради та всіх створених нею інституцій, а також земельних комітетів. «Закони про тимчасовий державний устрій України» зосереджували всю повноту цивільної виконавчої, законодавчої та військової влади в руках гетьмана, запроваджували становий поділ населення на рівних у правах «козаків» та «громадян», визначали їх основні суспільні, політичні й економічні права. Вищу судову владу мав здійснювати призначуваний гетьманом Генеральний суд.
У роки радянської влади в Україні було прийнято чотири Конституції (1919, 1929, 1937, 1978 рр.), які, хоч і формально, проголошували Україну суверенною державою, залишалися більш ідеологічними документами, ніж юридичними. Наявність Конституції – один з основних ознак суверенності держави. Конституція України, прийнята у 1978 p., після 1991 р. зазнала істотних змін: Верховна Рада України внесла до неї понад 200 доповнень.
Конституція 1996 р. стала першою Конституцією незалежної України. Вона стала продовженням багатовікових конституційно-правових традицій українського народу. Конституція України закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.
З прийняттям Конституції були визначені базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей – усе те, що формує політико-економічну систему. Створено передумови для того, щоб функціонування та розвиток держави і суспільства не залежали від політичної орієнтації партій чи окремих політичних діячів. Окреслено відносини держави і громадянина, їхні права і взаємні обов'язки. Установлено межі втручання держави в життя суспільства й окремої особистості. Прийняття Конституції стабілізувало політичне життя українського суспільства, законодавчо розмежувало права й обов'язки різних гілок влади, політичних партій і громадських організацій. Прийняття демократичної за своїм характером Конституції зміцнило міжнародний авторитет молодої української держави.