ІCТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ЗАПРОШУЄ НА НАВЧАННЯ!

ОГОЛОШЕННЯ


viber 2023 11 20 17 24 20 361 1 


Тиждень історика 2024 з посиланнями 1 1 

50

ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХУІІІ ст.

Star InactiveStar InactiveStar InactiveStar InactiveStar Inactive
 

   Саме таку лекцію запропонував студентам і викладачам історичного факультету УДПУ імені Павла Тичини гість із республіки Польща Академії імені Яна Длугоша – професор, доктор габілітований ТАДЕУШ СРОГОШ, якого представила аудиторії проректор з наукової роботи університету професор СОКИРСЬКА ВЛАДИЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА.

1 

  Тема торкнулася одного з найтрагічніших періодів історії України і Польщі – Коліївщини — козацько-селянського національно-визвольного повстання у Правобережній Україні у 1768 – 1769 рр., спровоковане національним і релігійним гнітом правобережного українського населення у Речі Посполитій. Очолив це повстання запорожець Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став сотник уманської надвірної міліції Іван Гонта. Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху. У відповідь на реакційну політику Речі Посполитої повстанці почали виганяти та винищувати католиків Речі Посполитої і єврейське населення у Київському і Брацлавському воєводствах.
   Повстання загрожувало перекинутися на землі Речі Посполитої, Лівобережну Україну і на Запорожжя. За цих умов російський і польський уряди вирішили спільними зусиллями вести боротьбу проти повстанців. У другій половині червня 1768 р. російські війська разом з армією Речі Посполитої розпочали каральні акції проти гайдамаків. 26 червня (7 липня) 1768 р. російські частини оточили повстанський табір і по-зрадницькому схопили керівників повстанців М. Залізняка, І. Гонту та С. Неживого, а їхні загони роззброїли. Каральні війська Речі Посполитої жорстоко розправлялися з повстанцями. Гайдамаків тисячами вішали, відтинали їм голови, садили на палі. Так, лише за рішеннями призначеного королем судді Ксаверія Браницького, який судив переданих коронним властям захоплених російськими військами 1954 повстанців: 200 в'язнів відіслати на роботи до Львова, а 700 учасників повстання, як це він сам подає у звіті королю, він «покарав найжорстокішою смертю». Стільки ж було з його доручення повішено по різних містах України. Решту він передав коронному суду в Кодні. Із 336 справ, реєстр яких зберігається, 151 відрубано голови, 57 повішено, 9 четвертовано, одного українського шляхтича Чоповського, що був помічником полковника Неживого, посадили на палю. Після сильних тортур у с. Сербах, І. Гонта був страчений. М. Залізняка, М. Швачку та інших учасників повстання, які були жителями Лівобережної України і Запорожжя, судила Київська губернаторська канцелярія. Вони були засуджені до тілесного покарання (удари нагаєм, виривання ніздрів, випалення тавра на чолі й щоках) і заслання на досмертну каторгу в Сибір до Нерчинська.

3


5
   В дискусії, що виникла після лекції, взяли участь професор КРИВОШЕЯ ІГОР ІВАНОВИЧ, професор КРИВОШЕЯ ІРИНА ІВАНІВНА, професор ЧАЙКОВСЬКИЙ КРИШТОФ (Польща). Професор КАРАСЕВИЧ АНАТОЛІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, декан факультету, побажав науковцям вагомих звершень у майбутньому на терені укріплення добросусідських зав'язків між двома братніми народами України та Польщі.

4