70 років тому 28 квітня 1947 року розпочалася подія, яка, на жаль, відноситься і до однієї із найскладніших в історії українського ХХ століття – комуністична польська влада здійснила депортацію на північ і захід Польщі понад 140 тисяч українців з Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини. Як правило, про цю подію згадують лише ті, хто постраждав тоді у 1947 році або їхні найближчі родичі. Цьогоріч на державному рівні відбулася низка заходів із вшанування сумних 70-тих роковин початку примусової депортації українців. Не залишилися осторонь і студенти ІІІ курсу історичного факультету, які під керівництвом викладача кафедри історії України Ігоря Опацького 12 травня провели захід «Лемківщина: втрачений світ». Адже внаслідок проведення операції «Вісла» споконвічна українська територія була втрачена для українців територіально, але не духовно.

 
   Перед тим, як організовувати цей захід, ми вирішили поцікавитися в уманчан, що вони знають про операцію «Вісла», про лемків і Лемківщину? Студенти Скрипка Євгеній, Лобаш Дмитро та Гончарук Олексій зняли і змонтували відео з результатами цього опитування.
    Отримавши результати опитування, ми зрозуміли, що їх не можна проігнорувати, адже саме незнання правдивої історії свого народу неодноразово призводило до повторення трагічних сторінок. 
    Короткий екскурс в історію операції «Вісла» здійснили Юркова Руслана та Стангірт Максим.




   Вододілом в історії лемків на Лемківщині стали події 1944-1947 рр. Саме в цей часовий проміжок лемки Польщі були позбавлені своєї Батьківщини: частину їх пересилили на території Радянської України, іншу ж частину – на північні і західні землі Польщі. Як складалася і складається доля лемків, переселених до України, аудиторію проінформував Пуля Михайло.


   Не легшою була доля лемків, котрих було розселено у віддалені райони Польщі. З інформацією про це виступила Звірянська Тетяна. Студенти супроводжували свої виступи відеофрагментами з документальних фільмів «Двері Лемківщини», «Остання поїздка додому», «Вирвані з коренем» та відеосвідченнями очевидців тих подій.


    Мовчазними свідками того, що Лемківщина є українською територією і українці проживали тут із давніх давен, стали покинуті місця пам'яті – храми, цвинтарі та ін. Детальніше залишені українські пам'ятки на Лемківщині розповів Долинко Сергій.


    Архітектура, іконопис, живопис, поезія, відомі діячі наукового і культурного життя з Лемківщини стали основою для доповіді та презентації Вершигори Наталії.


    Але незважаючи ні на що, життя продовжується. Народжуються молоді покоління, підростають, беруть шлюб і дають життя новим поколінням. Про обрядові особливості лемківського весілля розповіла Олена Шокарь. Ну, а яке ж весілля без смачних та корисних справ? Магрук Альона презентувала доповідь про найвідоміші страви лемківської кухні.




    Далеко від рідних гір туга за Батьківщиною виливалася у піснях. Про лемківські пісні «Ой, верше, мій верше», «Плине кача по Тисині», «Тече вода каламутна», «Гамерицький край» та їхніх виконавців розповіли Бондарчук Антоніна, Камінська Наталія та Солодуха Каріна.

     
   Після цього було продемонстровано відеозвернення товариства «Молода Лемківщина», яке об'єднує нащадків депортованих лемків. Вони передали привіт учасникам заходу, розповіли про діяльність свого товариства та запросили студентів історичного факультету на Всеукраїнський фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини».
    Декан історичного факультету професор Анатолій Карасевич подякував учасникам за старанну підготовку та цікаве проведення заходу.