ЕКСКУРСІЯ ДО МУЗЕЮ-САДИБИ ГЕНЕРАЛА КУЗЬМИ МИКОЛАЙОВИЧА ДЕРЕВ’ЯНКА

      Днями з метою підвищення рівня патріотичного виховання молоді студентам історичного факультету було організовано екскурсію до музею-садиби легендарного генерала, дипломата, досвідченого розвідника, справжнього патріота та миротворця Кузьми Миколайовича Дерев’янка в селі Косенівка Уманського району. У супроводі заступника декана з виховної роботи Шауренко Анни Володимирівни і доцента кафедри історії України Рогожі Марії Миколаївни студенти відвідали малу батьківщину нашого видатного земляка. Поїздка стала можливою завдяки підтримці декана історичного факультету Карасевича Анатолія Олександровича.

13

    Нас привітно зустріла директор музею Хорошева Любов Федосіївна. Тут скрізь видно руку господаря: красиво і затишно на подвір’ї садиби, де пройшло дитинство Кузьми Миколайовича. Милують око високі дерева, серед яких три каштани, посаджені ним разом із молодшим братом.

6

   За своє коротке, але яскраве життя, Кузьма Миколайович був відзначений багатьма нагородами. Він один із небагатьох військових діячів, якого нагороджено орденами видатних полководців: Суворова, Кутузова, Богдана Хмельницького. Але головного звання – звання Героя, – йому при житті не було присвоєно. Справедливість відновлена 7 травня 2007 року: Указом Президента України Ющенка В. А. Кузьмі Миколайовичу Дерев’янку посмертно було присвоєне звання Героя України.

7

8

11

    Студенти і викладачі на згадку про свій візит залишили запис у музейній книзі відгуків, поклали квіти біля пам’ятної стели, де висічені портрет Дерев’янка К.М. та підпис, яким він засвідчив Акт капітуляції Японії.

10

9

     Екскурсія сприяла поглибленню знань студентів про історичну спадщину України, вихованню духовності, формуванню національної свідомості, патріотизму.

12

14

15

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Кузьма Миколайович Дерев’янко народився 14 листопада 1904 р. у с. Косенівка Уманського повіту Київської губернії Російської імперії у багатодітній (було восьмеро дітей) робочій сім'ї. З трьох до дев’яти років жив на Вологодчинні, куди (у Великий Устюг) заслали батька за участь у революційних подіях.
Закінчив церковно-приходську школу, а в 1917 р. батьки на останні гроші відправили здібного хлопчика вчитися у першу українську гімназію ім. Б. Грінченка в м. Умань.
Але через важке становище сім’ї Кузьмі довелося, провчившись неповних три роки, кинути школу і піти працювати на гранітний карʼєр, допомагати батькові .
У 1922 р. він пішов служити в Червону Армію. Спочатку вступив до Київської військової школи, а потім – до Харківської школи червоних старшин (командирів). Саме в Харківській школі син каменяра захопився вивченням ... японської мови. За свідченням товаришів по службі, до випуску зі школи в 1924 р. він вже говорив і писав японською.
Після закінчення школи Кузьма Миколайович по черзі командував взводом, ротою, став начштабом полку, помічником начальника розвідвідділу Українського військового округу.
У 1933 році, вступаючи на спецфакультет військової розвідки Військової академії ім. М. В. Фрунзе, він вибрав для вивчення англійську та німецьку мови .
У 1937 – 1938 рр. капітан Кузьма Дерев’янко, виконуючи урядове завдання, створив перевалочну базу на ст. Сари-Озек (Казахстан) для постачання зброї через гори Тянь-Шань і пустелю Гобі (дорога довжиною понад 2 тис. км) китайським військам, які воювали з японцями. За цю спецоперацію він отримав вищу нагороду СРСР – орден Леніна, вручений йому в Кремлі особисто «всесоюзним старостою» Калініним.
Під час радянсько-фінської війни доброволець майор Дерев’янко був начальником штабу Окремої особливої лижної бригади – розвідувально-диверсійного підрозділу, сформованого в основному зі студентів Ленінградського інституту фізкультури ім. Лесгафта. Під час війни «штабіст» Дерев’янко брав участь і в бойових діях.
З серпня 1940 К.М. Дерев’янко – заступник начальника розвідвідділу Прибалтійського особливого військового округу. З початку Великої Вітчизняної війни він очолює розвідвідділ штабу Північно -Західного фронту. У цій якості він у серпні 1941 року очолив рейд у тил німецьких військ, в ході якого з концтабору під Старою Русою було звільнено близько двох тисяч полонених червоноармійців.
4 травня 1942 Кузьма Миколайович призначений начальником штабу 53-ї армії Північно-Західного фронту і нагороджений орденом Червоної Зірки. Одночасно йому присвоєно звання генерал-майор.
Влітку 1943 р. у складі Степового фронту Кузьма Миколайович брав участь у Курській битві, у визволенні Харкова. У якості начальника штабу 57-ї армії, а потім – 4- ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, брав участь у битві за Дніпро. Він зробив значний внесок в успішне завершення Корсунь-Шевченківської операції – саме удар його гвардійців в районі Шендерівки і Лисянки поклав край угрупованню Штеммермана. Його штаб також брав участь у розгромі противника в Яссько-Кишинівській операції, прориві оборонної лінії «Маргарита» в районі озера Балатон, у звільненні Будапешта і Відня .
Закінчив війну Кузьма Дерев’янко у званні генерал-лейтенанта (присвоєно 19 квітня 1945 р.) і якийсь час був представником СРСР в Союзній Раді по Австрії.
У зв’язку із майбутньою війною з Японією Кузьма Дерев’янко був переведений на Далекий Схід на посаду начальника штабу 35-ї армії. Але не встиг він вступити на посаду, як йому було наказано прибути в ставку Головкому Радянськими військами на Далекому Сході маршала Василевського, де йому вручили телеграму Сталіна і начгенштабу Антонова ... про призначення представником Головного командування Радянських військ на Далекому Сході при штабі генерала Д. Макартура і про повноваження на підписання Акту про беззастережну капітуляцію Японії від імені Радянського Верховного Головнокомандування.
30 серпня разом із Макартуром та представниками країн союзників Дерев’янко прибув до Японії, а 2 вересня 1945 р. взяв участь у церемонії підписання Акту про капітуляцію.
Однак на цьому місія К.М. Дерев’янка не закінчилася. На жаль, вже тоді відчувалося нарождення нової – «холодної» війни, і генерал-лейтенант Дерев’янко першим із радянських генералів відчув її смертоносний подих. За дорученням керівництва СРСР він кілька разів відвідує міста Хіросіма і Нагасакі, піддані американському атомному бомбардуванню і пише про побачене детальний звіт, який разом з альбомом фотографій передав у Генштаб, а потім особисто Сталіну при доповіді 5 жовтня 1945 р.
Надалі Кузьма Дерев’янко був призначений представником СРСР у створеній у грудні 1945 р. Союзній Раді для Японії, головою якого був призначений головнокомандувач окупаційними силами союзників генерал Макартур. На цій посаді Кузьма Миколайович також не сидів склавши руки – за час існування Ради ним було підготовлено 33 заяви і меморандуми, що стосувалися різних дипломатичних і політичних аспектів.
У 1951 р. К.М. Дерев’янка перевели до Москви, де він працював у військовій академії начальником кафедри збройних сил іноземних держав, а потім начальником управління інформації Головного розвідуправління (ГРУ) Генштабу.
Внаслідок радіоактивного опромінення під час відвідування Хіросіми і Нагасакі здоров’я генерала серйозно погіршилося. Після тривалої і важкої онкологічної хвороби він помер 30 грудня 1954 р.
Похований Кузьма Миколайович Дерев’янко 3 січня 1955 р. на Новодівичому кладовищі в Москві (ділянка № 4, ряд 25).