Згідно рішення Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 р. (резолюція № 60/7), про вшанування пам’яті окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами, які були цілеспрямовано знищені повністю або частково у червоному ХХ столітті та розпорядження МОН України, навчальні заклади проводять тематичні заходи по роз’ясненню вищесказаного. Генеральна Асамблея визначила і сам день всенародної жалоби – 27 січня. Напередодні цього дня щорічно проводяться круглі столи і всеукраїнські семінарі, конференції різного рівня, де піднімаються питання голодомору і голокосту, як різновидів геноциду в історії різних народів і національних спільнот.
16 листопада 2017 р., зусиллями Українського інституту вивчення голокосту «ТКУМА», історичного факультету УДПУ імені Павла Тичини, Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» відбувся Всеукраїнський науково-методичний семінар: «ПАМ'ЯТЬ ПРО ГОЛОКОСТ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР». Магістральним напрямом програми семінару, який вже відбувся в багатьох містах України та закордоном, була тема “Local history: Євреї Уманщини до і після Голокосту”.
Семінар складався з двох частин. У першій брали участь 43 викладачі та студенти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, а у другій – 14 вчителів історії міста Умані.
З вітальним словом учасників семінару виступили декан історичного факультету, професор Анатолій Карасевич та директор Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» Олександр Мельничук, які побажали всім присутнім змістовної дискусії, що, безперечно, допоможе в майбутньому прояснити ряд питань в досить актуальній тематиці сьогодення.
Модератор круглого столу Анатолій Карасевич запросив до слова Валентина Рибалко, наукового співробітника Музею «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні у ХХ ст.». Доповідь зацікавила аудиторію насамперед тому, що у названій музейній структурі ніхто з присутніх не був, а сам послідовно і змістовно виважений виклад інформації завоював серця і душі студентів історичного факультету і викладачів. Як доповнення до сказаного, музей «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні у ХХ ст.». було відкрито 16 жовтня 2012 р. у місті Дніпро. Всі присутні в аудиторії були запрошені на відвідини музею в час, який їх влаштовує. Цікавими експонатами у музеї є ті, які присвячені голодомору в Україні, як часів НЕПУ так і жахливих тридцятих років. Були названі винуватці геноциду проти української нації, яких уже давно знає кожен свідомий українець.
Досить цікавою в пізнавальному і методично - роз’яснювальному плані була доповідь Ірини Піскарьової, керівника освітнього відділу Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» з міста Дніпра. До речі, представники двох названих структур працюють в одному руслі проблеми геноцидів. В музеї відвідувачі знайомляться з фактами злочину, а у відділі Українського інституту вивчення голокосту побачене теоретично аналізується, обробляється і цілеспрямовано доводиться до аудиторії.
Як приклад пам’яті єврейського населення знищеного у роки німецько-російської війни 1941-1945 рр. у Гайворонському районі було відкрито у 2014 р. у с. Хащувата найбільший у Європі меморіальний комплекс «Хащуватська трагедія». На Стіні пам’яті викарбувані прізвища 975 прізвищ, серед яких 376 дітей. Названій темі Голокосту присвятив свій виступ професор Анатолій Карасевич, який підкреслив, що 9 травня 2014 р. під час відкриття комплексу, правозахисник, член Гельсінської спілки, позаштатний радник прем’єр-міністра України, голова Асоціації громадських громад України Йосип ЗІСЕЛЬС зазначив: «Сьогодні, коли маємо так багато проблем, дуже важливо не забувати загиблих. Ця пам’ять завжди з нами. Україна втратила мільйони своїх синів і дочок, дітей та людей похилого віку, серед них півтора мільйона євреїв. Цю цифру важко осягнути. Ми повинні завжди нести із собою пам’ять про них. Без пам’яті ми не можемо йти далі. Нині у нашому житті відбуваються дуже важливі переміни. Серед Небесної сотні є троє євреїв, і ми відчуваємо пам’ять також про них».
У свою чергу про єврейське життя в Умані протягом ХІХ – ХХ ст. досить цікаво і переконливо розповів науковий співробітник Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» Шварцман Володимир Шломо.
А професор кафедри всесвітньої історії та методик навчання Ігор Кривошея зупинився на темі «Трагедії уманських євреїв у роки Другої світової війни». Цікава презентація викликала відповідну зацікавленість аудиторії і ряд запитань, що розв’язало предметну дискусію. Завершився семінар доповіддю доцента кафедри історії України Ольги Скус, яка оприлюднила науково-дослідний проект лабораторії «Історичне краєзнавство Уманщини», завідувачем якої нині є професор Кузнець Тетяна. Особливо зацікавили присутніх гостей видання лабораторії і збірник, який був приурочений темі голодомору на Уманщині.
Під час семінару демонструвалася тематична виставка книг, яка зацікавила всіх учасників дійства. Демонструвалися, як презентація, у вигляді слайдів, цікаві архівні матеріали з історії проблем голодомору і голокосту, як двох складових однієї з не повністю досліджених проблем червоного століття геноциду проти людськості.
В підсумковому слові, професор Карасевич А.О. подякував всім учасникам семінару за принципову позицію під час обговорення актуальних проблем сьогодення, за спробу дати об’єктивну і достовірну відповідь на питання поставлених самим життям. Це потрібно для морального нашого самоствердження, це потрібно нашим дітям і внукам, це потрібно Україні.
Всі учасники Всеукраїнського семінару отримали сертифікати. У аудиторії, крім виступаючих, були викладачі кафедри історії України: доценти Ольга Лісовська, Богдан Чорномаз, Олена Дудник; кафедри всесвітньої історії та методик навчання: професор Ірина Кривошея, доценти В’ячеслав Гордієнко, Валентина Голобородько, Зоя Возна, Ольга Барвінок, завідувач музеєм історії університету Олена Джагунова, доцент кафедри філософії та суспільних дисциплін Ігор Фицик та студенти четвертого курсу історичного факультету.
